Janík, Pavol: Нью-Йорк (New York Ukrán nyelven)

Na vodorovnom zrkadle
vystretého zálivu
trčia hroty hranatého mesta
zabodnuté priamo do hviezdnatej oblohy.

V ligotavom mori lámp
nádherne stroskotávajú
flirtujúce flitrové lodičky
na tvojich vzrušujúcich nohách
plávajúcich v podpalubí
večerných brokátových šiat.

Odrazu sme nezvestní
ako ihly v labyrinte staniolu.

Niektoré veci berieme osobne -
siahodlhé limuzíny,
vypĺznuté veveričky v Central parku
a kovové telo mŕtvej slobody.

V New Yorku sa predovšetkým stmieva.

Zažne sa trblietavá tma.

Tisícramenný luster veľkomesta
píše každý večer na lesklý povrch vody
Einsteinov odkaz o rýchlosti svetla.

A ešte predtým súmrak zaplaví
strieborné plátno newyorskej oblohy
hektolitrami hollywoodskej krvi.

Kam siaha ríša z mramoru a zo skla?
Kam mieria rakety štíhlych mrakodrapov?

Boh si kupuje hot dog
na dne šesťdesiatposchodovej ulice.

Boh je černoch
a miluje sivú farbu betónu.

Narodil sa syn samého seba
v papierovej škatuli
od najnovšieho typu otroka.

На горизонтальному дзеркалі
розпростертої затоки
стирчать вістря кутастого міста
встромлені прямо у зоряне небо.

В мерехтливому морі ліхтарів
чарівно тонуть
фліртуючи глянцеві лодочки
на твоїх зворушливих ногах
плаваючих у трюмі
вечірнього парчевого плаття.

Раптом пропадаєм безвісти,
мов голки у лабіринті станіолю.

Деякі речі сприймаємо упереджено –
довжелезні лімузини
линючі білочки у Централь-парку
і металеве тіло мертвої свободи.

У Нью-Йорку передусім смеркає.

Засвічується блимаюча тьма.

Тисячокрила люстра мегаполісу
щовечора пише на лискучу поверхню води
завіт Ейнштейна про швидкість світла.

І ще до того сумерки затоплять
срібне полотно нью-йорського неба
гектолітрами голлівудської крови.

Куди сягає імперія  з мармору і скла?
Куди ціляться ракети струнких хмарочосів?

Бог купує собі гот-доґ
на дні шістдесятиповерхової вулиці.

Бог – негр
і любить сивий колір бетону.

Народився син самого себе
у паперовій коробці
від найновішого зразка раба.